Квітка Цисик Ніч така, Господи, місячна,

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки вбирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем у купочцi тут пiд калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелеться в полi туман.

Ти не лякайся, що нiженьки бiлiï
Змочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.